Однині українська народна республіка стає самостійною

Проголошення незалежності УНР

На початку 1918 р. на території УНР існували два уряди, які однаково наполегливо заявляли про те, що вони — українські і робітничо-селянські. Відразу після утворення в Харкові вищих органів радянської влади почалася війна декретів. Одним із перших Народний секретаріат видав декрет про скасування заборони на вивіз хліба з України в Росію. Відтак він опублікував постанову про недійсність усіх постанов Генерального секретаріату.

Поряд з війною декретів продовжувалася силова боротьба. Військові операції провадилися переважно по лініях залізниць і найчастіше зводилися до спроб роззброїти противника. Ініціатива в них належала харківському уряду, і тому контрольована ним територія розширювалася. Коли війська Антонова-Овсіенка, який керував воєнною кампанією, наближалися до міст, більшовицькі осередки на промислових підприємствах активізувалися і не зрідка, використовуючи червоногвардійські загони, піднімали збройне повстання.

Якщо робітничий клас здебільшого підтримував радянську владу, сподіваючись на встановлення порядку органами, які він сам обирав, то українське село залишилося нейтральним і вичікувало, хто візьме гору. Розчаровані соціально-економічною політикою Центральної Ради, пролетаризовані селянські маси відмовляли їй у беззастережній підтримці. Серед українських політичних партій поглиблювався розкол. Ліві елементи все більше схилялися до максималістських більшовицьких гасел. Члени Центральної Ради, ліві українські есери В. М. Блакитний (Елланський), П. П. Любченко, Г. В. Михайличенко, лівий український соціал-демократ Є. В. Неронович та інші задумали скинути Генеральний секретаріат, який не влаштовував їх своєю поміркованою політикою, і встановити радянську владу. Незважаючи на протест Гру шевського, змовники були заарештовані в самому будинку Центральної Ради під час засідання есерівської фракції.

Закрите засідання Малої Ради, на якому було затверджено IV Універсал, почалося 9 (22) січня 1918 р. Текст цього історичного документу було опрацьовано на основі проектів М. С. Грушевського, В. К. Винниченка і М. Ю. Шаповала. В ніч на 12 січня на відкритому засіданні в будинку Педагогічного музею Грушевський оголосив останній універсальний закон Центральної Ради. В ньому говорилося:

«Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу. Зо всіма сусідніми державами, як-то: Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Туреччиною та іншими ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя самостійної Української Республіки. Власть у ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо правити ми, Українська Центральна Рада, представниця робочого народу — селян, робітників і солдатів, та наш виконавчий орган, який однині матиме назву Ради народних міністрів».

Одночасно з IV Універсалом Мала Рада ухвалила «Закон про національно-персональну автономію». У ньому

проголошувалося, що кожна з націй в Україні має право на самостійне влаштування свого національного життя незалежно від місця перебування. Люди однієї національності за бажанням об’єднувались у спілки, які мали право законодавчої ініціативи й користувалися субсидіями з бюджету на національно-культурні потреби.

Незабаром В. К. Винниченко під тиском міжпартійних незгод подав у відставку, Раду народних міністрів сформував український есер В. О. Голубович. Новий прем’єр вважав першорядним завданням розбудувати місцевий апарат влади, якого фактично не існувало. Але він протримавсь у Києві не більше десятка днів. До міста підступали радянські війська.

Источник

Універсал Центральної Ради: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною»

22 січня 1919 року на Софійській площі було проголошено об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в одну державу.

Фото з сайту Арміяінформ

До проголошення Соборності Україна йшла довго. Її концепція була сформульована ще наприкінці XIX століття, і цей процес відбувався у різних її куточках. Так, у Львові цим питанням переймався 23-річний студент Юліан Бачинський, у Харкові – 27-річний юрист Микола Міхновський.

«У 1895 році у праці «Україна irredenta» Юліан написав, що прапором української буржуазії є «вільна, велика, незалежна, політично самостійна Україна — одна, нероздільна від Сяну по Кавказ!». Микола Міхновський у брошурі «Самостійна Україна» у 1900 році зазначив: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ», – зауважує Арміяінформ.

Оформлення ідей, що поширювались тоді ще розрізненою Україною, у політичний документ і його проголошення відбулося наприкінці 1910-х у Києві.

«Серед наче мертвого, зі згаслими ліхтарями міста – лише будинок Центральної Ради сяяв тої ночі всіма вогнями, немов оаза в понурій пустелі. В середині – незвиклий та святочний рух». Так очевидці згадували доленосний день, а радше ніч, проголошення Незалежності Української Народної Республіки. Майже три дні, з 9 (22) до 11 (24) січня 1918 р., на засіданнях Малої Ради тривало обговорення проєктів IV Універсалу (М. Грушевського, В. Винниченка, М. Шаповала). І саме початок роботи над документом увійшов в історію як офіційний день прийняття цього державотворчого акту. Після бурхливої дискусії досягли компромісу», – так писав про ті дні активний діяч УЦР і майбутній міністр УНР Микола Ковалевський. Його слова цитує на своїй Фейсбук-сторінці історико-меморіальний музей Михайла Грушевського.

Акт Злуки

Саме варіант Михайла Грушевського, доповнений окремими положеннями з інших проєктів, було взято за основу Акта Злуки.

Тодішні українські політики, як, власне, й нинішні, у своїй роботі на час не зважали – урочисте засідання за участю членів Малої Ради, Центральної Ради, уряду, гостей розпочалося у ніч з 11 (24) на 12 (25) січня, а точніше о 00:20.

Коротку вступну промову проголосив голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський, а потім присутні заслухали текст Універсалу.

Про це газета «Нова Рада» писала: «Присутні, всі як один, встають. Настає урочиста напружена тиша. Твердим трохи схвильованим голосом, ясно вимовляючи кожне слово, голосно читає Універсал. Історична незабутня хвилина… Коли він прочитав слова “Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу” – буря овацій потрясла стіни зали засідань».

А через рік, 22 січня 1919 року, у Києві на Софійській площі було проголошено Акт Злуки (об’єднання) двох тодішніх держав – УНР та ЗУНР в єдину соборну Українську державу.

«Однак об’єднання України відбулось суто символічно: вже через кілька тижнів після проголошення Акта Злуки більшовики захопили Київ, пізніше поляки окупували Східну Галичину, а Чехо-Словаччина – Закарпаття», –зауважує Укрінформ.

ДОВІДКА. День Соборності України офіційно встановлений у 1999 році. У 2011 році День Соборності поєднали з Днем Свободи, який раніше відзначали 22 листопада, під назвою «День Соборності і Свободи України». У 2014 році указом Президента свято було відновлено як День Соборності України».

Зауважимо, ми розповідали, як «Погляд» пройшов коридорами влади різних епох у музеї історії урядів України.

Щоб бути першими у курсі найсвіжіших новин Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш телеграм-канал «Погляд Київщина – Інформаційна Агенція». Читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube.

Источник

Однині українська народна республіка стає самостійною

Народе України. Твоєю силою, волею, словом стала на землі українській вільна Народна Республіка, справдилась колишня давня мрія батьків твоїх – борців за вольности і права трудящих.

Читайте также:  Шалфей мускатный применение в народной медицине

Але в тяжку годину відродилась воля України. Чотири роки лютої війни знесилили наш край і людність. Фабрики товарів не виробляють. Заводи спиняються. Залізниці розхитані. Гроші в ціні падають. Хліба зменьшується. Насуває голод. По краю розплодились юрби грабіжників і злодіїв, особливо, коли з фронту посунуло військо, счинивши криваву різню, заколот і руїну на нашій землі.

Через усе це не могли відбутися вибори в Українські Установчі збори в приписаний нашим попереднім Універсалом час, і ці Збори, призначені на нинішній день, не могли зібратись, щоб прийняти з наших рук нашу тимчасову найвищу революційну владу над Україною, установити лад в Народній Республіці нашій і організувати нове правительство.

А тим часом Петроградське правительство народних комісарів, щоб привернути під свою владу вільну Українську Республіку, оповістило війну Україні і насилає на наші землі свої війська красногвардейців – большевиків, які грабують хліб у наших селян і без всякої плати вивозять його в Росію, не жаліючи навіть зерна, наготовленого на засів, вбивають неповинних людей і сіють скрізь безладдя, злодіяцтво, безчинство.

МИ, УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА, зробили всі заходи, щоб не допустити цеї братовбивчої війни двох сусідніх народів, але петроградське правительство не пішло нам назустріч і веде далі криваву боротьбу з нашим народом і Республікою.

Крім того, те саме петроградське правительство народних комісарів починає затягати мир і кличе на нову війну, називаючи її до того ще «священною». Знов польється кров, знов нещасний трудовий народ повинен класти своє життя.

Ми, Українська Центральна рада, обрана з’їздами селян, робітників і солдат в Україні, на те пристати ніяк не можемо, ніяких війн піддержувати не будемо, бо український народ хоче миру, і мир демократичний повинен бути якнайшвидше. Але для того, щоб ні руське правительство, ні яке інше не ставали Україні на перешкоді встановити той бажаний мир, для того, щоб вести свій край до ладу, до творчої роботи, до скріплення революції та волі нашої, ми, Українська Центральна рада, оповіщаємо всіх громадян України:

Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу.

Зо всіма сусідніми державами, як то Росія, Польша, Австрія, Руминія, Туреччина та інші, ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя самостійної Української Республіки.

Власть у ній буде належати тільки народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі збори, будемо правити ми, Українська Центральна рада, представництво робочого народу, селян, робітників і солдатів, та наш виконавчий орган, який однині матиме назву Ради Народних Міністрів.

Отож, насамперед приписуємо правительству Республіки нашої – Раді Народних Міністрів – від цього дня вести розпочаті вже нею переговори про мир з центральними державами цілком самостійно й довести їх до кінця, незважаючи ні на які перешкоди з боку яких-небудь інших частин бувшої Російської імперії, і установити мир, щоб край наш розпочав своє господарське життя в спокою й згоді. Що ж до так званих «більшовиків» та інших напасників, які нищать та руйнують наш край, то приписуємо правительству Української Народної Республіки твердо й рішуче взятися до боротьби з ними, а всіх громадян нашої республіки закликаємо: не жалуючи життя боронити добробут і свободу нашого народу.

Народна Українська Держава повинна бути вичищена від насланих з Петрограду найманих насильників, які топчуть права Української Республіки.

Незмірно тяжка війна, розпочата буржуазними правительствами, тяжко змучила наш народ, знищила наш край, розбила господарство. Тепер тому мусить бути кінець.

З тим, як армія буде демобілізуватись, приписуємо відпускати вояків, після підтвердження мирних переговорів – роспустити армію зовсім, а потім замість постійної армії завести народню мі- ліцію, щоб військо наше служило охороні робочого народу, а не бажанням пануючих верств.

Поруйновані війною й демобілізацією місцевості мають бути відновлені за поміччю й заходам нашого державного скарбу.

Коли вояки наші повернуться додому, народні ради – волосні й повітові – та міські думи мають бути переобрані в час, який буде приписано, щоб і вояки наші мали в них голос. А тим часом, аби встановити на місцях таку власть, до якої б мали довір’я й яка спиралась на всі революційно-демократичні верстви народу, правительство повинно закликати до співробітництва з місцевими самоврядуваннями ради селянських, робітничих і солдатських депутатів, вибраних з місцевої людності.

В справі земельній комісія, вибрана на останній сесії нашій, вже виробила закон про передачу землі трудовому народові без викупу, прийнявши за основу скасування власності й соціалізацію землі, згідно з нашою постановою на сьомій сесії. Закон цей буде розглянено за кілька день в повній Центральній раді і Рада Народних Міністрів вживе всіх заходів, щоб передача землі в руки трудящих уже до початку весняних робіт через земельні комітети неодмінно відбулась.

Ліси ж, води і всі багатства підземні, яко добро українського трудящого народу, переходить в порядкування уряду Народної Української Республіки. Війна також відібрала на себе всі трудові заробницькі сили нашої країни. Більшість заводів, фабрик і майстерень виробляли тільки те, що було потрібне для війни, і народ зостався зовсім без товарів. Тепер війні кінець! Отож приписуємо Раді Народних Міністрів ногайно приступити до переведення всіх заводів і фабрик на мирний стан, на вироблення продуктів, потрібних насамперед трудящим масам.

Та сама війна наплодила сотні тисяч безробітних, а також інвалідів. У самостійній Народній Республіці України не повинен терпіти ні один трудящий чоловік. Правительство Республіки має підняти промисловість держави, має розпочати творчу роботу у всіх галузях, де всі безробітні могли б знайти працю і прикласти свої сили та вжити всіх заходів до забезпечення скалічених та потерпівших од війни.

За старого ладу торговці та ріжні посередники наживали на бідних пригноблених класах величезні капітали.

Однині Народна Українська Республіка бере в свої руки найважніші галузі торгівлі і всі доходи з неї повертатиме на користь народу.

Торг товарами, які будуть привозитись з-за кордону і вивозитись за кордон, буде вести сама держава наша, щоб не було такої дорожнечі, яку терплять найбідніші класи через спекулянтів. Правительству Республіки на виконання сього приписуємо розробити і представити на затвердження закони про це, а також про монополію заліза, угля, шкіри, тютюну і інших продуктів і товарів, з яких найбільш бралося прибутків з робочих класів на користь нетрудящихся. Так само приписуємо встановити державно-народний контроль над всіми банками, які кредитами (позиками) нетрудовим масам допомагали визискувати класи трудові. Однині позичкова поміч банків має даватися, головним чином, на піддержку трудовому населенню та на розвиток народного господарства Української Народної Республіки, а не спекуляцію та ріжну банкову експлуатацію (визиск).

На грунті безладдя, неспокою в житті та недостачі продуктів росте невдоволення серед деякої частини людності. Тим невдоволенням користуються ріжні темні сили і підбивають несвідомих людей до старих порядків. Сі темні сили хочуть знов підвернути всі вільні народи під єдине ярмо Росії. Рада Народних Міністрів повинна рішуче боротися зо всіма контрреволюційними силами, а всякого, хто кликатиме до повстання проти самостійної Української Народної Республіки – до повороту старого ладу, того карати, як за державну зраду. Всі ж демократичні свободи, проголошені 3-м Універсалом, Українська Центральна рада підтверджує і зокрема проголошує: в самостійній Народній Українській Республіці всі нації користуватимуться правом національно-персональної автономії, признаним за ними законом 9 січня. Все, що вичислено в сім Універсалі не встигнемо зробити ми, Центральна Рада, в найближчих тижнях, певне, довершать, справлять і до останнього порядку приведуть Українські Установчі збори.

Читайте также:  Нет вкуса и запаха как лечить народными средствами

Ми наказуємо всім громадянам нашим проводити вибори до них як найпильніше, вжити всіх засобів, щоб підрахунок голосів [було] закінчено як найскорше, щоб за кілька тижнів зібрались всі наші Установчі збори – найвищий господар і впорядник землі нашої і закріпили свободу, лад і добробут Конституції нашої незалежної Української Народної Республіки на добро всього трудящого народу її тепер і на будуче сьому ж найвищому нашому органові належатиме рішити про федеративний зв’язок з народними республіками бувшої Російської держави. До того ж часу всіх громадян самостійної Української Народної Республіки кличемо непохитно стояти на сторожі добутої волі та прав нашого народу і всіма силами боронити свою долю від усіх ворогів селянсько-робітничої самостійної Республіки Української.
Українська Центральна рада
У Києві
9 січня 1918 р.
З оригіналом згідно:
Секретар Української Центральної ради А. Постоловський

Источник

Проголошення незалежності УНР. IV Універсал

1. Передумови проголошення незалежності УНР. Незалежність і суверенітет УНР були проголошені Українською Центральною Радою в IV Універсалі. Лейтмотивом цього документа була теза: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу». Українська Центральна Рада закликала всіх громадян республіки захищати «добробут і свободу» у боротьбі з «більшовиками та іншими нападниками».

Основними передумовами проголошення незалежності УНР були:

— віковічні прагнення українського народу до свободи і незалежності;

— традиції національно-визвольної боротьби;

— довготривала антиукраїнська політика імперського центру;

— руйнівні наслідки Першої світової війни для України;

— наступ більшовицьких військ на Україну, якій розпочався в грудні 1917 р., позбавив керівництво Центральної Ради ілюзій щодо можливості перетворення Росії в демократичну федеративну республіку й автономії України у складі такої республіки;

— зовнішньополітичні умови потребували участі делегації УНР у мирній конференції щодо припинення воєнних дій на фронтах Першої світової війни; така участь ставала реальною тільки в тому разі, коли Україна здобувала правовий статус незалежної суверенної держави;

— тільки як незалежна держава, як суб’єкт міжнародного права УНР могла сподіватися на міжнародну допомогу, у тому числі воєнну, для захисту від агресії ззовні, зокрема від московсько-більшовицької інтервенції.

2. Прийняття IV Універсалу. 11 (24) січня 1918р., коли більшовицькі війська, які рвалися до столиці України, знаходилися уже на підступах до Києва, Мала Рада прийняла ІV Універсал. Остаточний текст було розроблено на основі проектів Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, М. Шаповала.

Можна визначити такі основні положення IV Універсалу:

а) у зовнішньополітичній сфері:

— Універсал ставив за обов’язок уряду довести до кінця переговори з Центральними державами й укласти мир;

б) в аграрній сфері:

— проголошувалася націоналізація (перехід власності до рук держави) усіх природних ресурсів (лісів, вод, надр тощо), ліквідація права власності на землю;

— гарантувалася передача селянам землі без викупу до початку весняних робіт;

в) у сфері промисловості:

— проголошувалася демілітаризація підприємств (переведення підприємств на мирні рейки, випуск мирної продукції);

— боротьба з безробіттям;

— надання соціальної допомоги безробітним, потерпілим від війни;

— проголошувалася монополія держави на виробництво і торгівлю залізом, тютюном та іншими товарами;

г) у військовій сфері:

— проголошувався намір після закінчення війни демобілізувати армію і замінити її народною міліцією;

д) у сфері фінансів:

— проголошувалося встановлення державного контролю над банками;

е) у сфері міжнаціональних відносин:

— підтверджувалося право національних меншин на національно-персональну автономію.

Ставилося завдання найближчим часом скликати Українські Установчі збори, які б схвалили Конституцію УНР.

3. Історичне значення IV Універсалу Української Центральної Ради.

— 3 проголошенням IV Універсалу автономізм і федералізм у складі Росії остаточно йде в минуле української суспільно-політичної думки.

— IV Універсал надав нового якісного статусу Українській державі; державна влада стала єдиною в межах своєї території, незалежною від інших держав.

— IV Універсал містив конституційні засади державного будівництва, став значним кроком на шляху побудови української державності.

На жаль, історичні рішення Української Центральної Ради були прийняті тоді, коли доля українського демократичного уряду була уже вирішена.

Уроки Української національно-демократичною революції взагалі і діяльності Української Центральної Ради зокрема є дуже цінними для сучасної незалежної Україні.

4.1. Бій під Крутами. Нерішучість і непослідовність УЦР призвели до того, що в кульмінаційний момент 16 (29) січня 1918 р. в бою під Крутами (станція між Ніжином і Бахмачем), де вирішувалася доля Києва, вона могла розраховувати лише на багнети 420 студентів, гімназистів та юнкерів, більшість яких загинула в нерівному протистоянні з 4-тисячною більшовицькою армією М. Муравйова

4.4. Брест-Литовський мирний договір. 26 січня (9лютого) 1918 р. делегація УНР підписала з представниками Четверного союзу Брест-Литовський мирний договір.

Країни цього блоку визнали державну незалежність і самостійність УНР, а її кордони з Aecmpo-Угорщиною встановлювалися за довоєнним розмежуванням між Росією та Австро-Угорщиною (по лінії Хотин-Гусятин-Збараж-Броди-Сокаль). Згідно з договором майже вся Холмщина і Підляшшя мали повернутися УНР. Остаточний кордон з Польщею пізніше мала визначити спеціальна змішана комісія з урахуванням етнічного складу населення прикордонних районів і його бажань.

Підписаний договір також передбачав: відмову від взаємних претензій на відшкодування збитків, заподіяних війною; взаємний обмін військовополоненими; взаємний обмін надлишками промислових і продовольчих товарів; встановлення взаємних митних пільг і режиму найбільшого сприяння у прикордонному товарообміні; налагодження дипломатичних відносин.

Радянська Росія мала негайно укласти мирну угоду з УНР, вивести звідси червоногвардійські війська і не втручатися у внутрішнє житія України. Для відновлення влади УНР на територію України вступила 450-тисячна окупаційна австро-німецька армія, якій не могла протистояти 25-тисячна більшовицька армія України разом із загонами добровольців із Петрограда і Москви.

За надання масштабної воєнної допомоги УНР згідно з таємною угодою, підписаною навесні 1918 р., Україна зобов’язувалася поставити Німеччині та Австро-Угорщині значну кількість продовольства, а також регулярно постачати їм залізну і марганцеву руди тощо.

Уже на початку березня 1918 р. німецькі, австро-угорські та петлюрівські війська зайняли Київ і сюди повернулася Українська Центральна Рада, уряд УНР та інші урядові установи. До кінця квітня Червона армія була витіснена майже з усієї території східної України і Криму.

Источник

«Однині Українська Народня Республіка стає самостійною»

13 січня, а за новим стилем 26-го, 1918 року була субота. Того дня у київському цирку Кіссо на Миколаївській — де нині кінотеатр «Україна» — виступала японська трупа «Літаючі люди». А в кінотеатрі «Експрес», що на Хрещатику, 25, ішов фільм «Сльози бідних матерів» за участю знаменитої французької актриси Сари Бернар.

Того ж дня столичні газети опублікували текст IV Універсалу, який ухвалила Центральна Рада — тодішній український парламент. «Народе України. Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, не від кого незалежною, вільною, суверенною Державою Українського Народу». Універсал датовано 9 (22 січня), хоч насправді він був прийнятий у ніч на 12 січня.

Читайте также:  Отличник народного просвещения россии

України не визнали ні радянська Росія, ані Антанта. Франція, приміром, хотіла відновлення неділимої імперії. Та й багато українців ще вірили у федерацію з «доброю Росією». Універсал з»явився, коли вже з півночі й зі сходу на Київ сунули більшовики.

«Кіевлянинъ» — «газета Юго-Западного края» вміщує на першій шпальті текст Універсалу в перекладі й подає події так:

Провозглашение самостийности Украины

Малая Рада в заседании в ночь на 12 января приняла IV универсал, которым провозглашена самостийность Украины, принято категорическое решение заключить мир вполне самостоятельно и предначертана программа деятельности украинского правительства для немедленного перехода от условий военного времени к укладу мирной государственно-общественной и экономической жизни.

М. Грушевский открывает заседание и произносит речь, в которой указывает: украинское Учредительное Собрание не могло состояться в назначенный срок (9 января) вследствие беспорядков на Украине. В виду этого правительство Украйны, идя навстречу желаниям и чаяниям народа, решило не откладывать до украинского Учредительного Собрания разрешения важнейших жизненных вопросов текущего момента, а разрешить их немедленно, издав IV универсал.

«Прошу высокое собрание выслушать универсал!» (Аплодисменты. Все встают).

Грушевский читает IV универсал (напечатанный в сегодняшнем номере). Чтение не раз прерывается аплодисментами и криками «Слава!»

Особенную экспансивность обнаруживают хоры.

Голосование проводится по именному списку членов Малой Рады. «За» голосуют президиум Рады и вся украинская фракция. Ответы «за» дружно следуют один за другим, даже создают иллюзию грядущего признания универсала единогласно. Это впечатление сразу нарушается, лишь только очередь голосования доходит до представителей национальных меньшинств.

«Член Рады Чижевский!» — четко выкрикивает секретарь Рады г. Еремеев.

«Против!» — отвечает г. Чижевский, первым нарушивший стройную гармонию украинских голосов.

Окончательный подсчет голосов дает такие результаты: в голосовании участвовало 49 лиц, из коих 39 — за, против — 4, воздержалось 6.

М. Грушевский торжественно обьявляет: «Итак, универсал самостийности Украины принят!» Раздаются возгласы «Слава!» и пение «Ще не вмерла Украина».

Проф. М.С.Грушевский предлагает закрыть заседание».

Наступного дня, у неділю, «Кіевлянинъ» подав на першій шпальті фейлетон свого редактора Шульгіна. Мовляв, самостійна Україна — держава без столиці, бо кияни вважають себе не українцями, а росіянами Малої Росії. Поруч — повідомлення з Ростова від штабу Добровольчої армії, що пізніше звалася денікінською: «Запись в Добровольческую армию. Условия службы солдата-добровольца: на всем готовом жалование в месяц 30 руб. Единовременное пособие по ранению 500 рублей, семья убитого получает 1000 рублей».

Українська газета «Нова Рада» 13 січня також опублікувала текст IV Універсалу й репортаж із засідання Малої Ради 11 січня.

«Великої історичної ваги засідання… відкрилося лише на початку 1-ї години ночі, бо до того фракції обговорювали в остаточній формі Універсал. Публіка, якої набилося сила-силенна, терпляче чекала початку. М. Грушевський і В. Винниченко, коли вони з»явилися у залі, були зустрінуті оплесками. Головує професор Грушевський. Одкриваючи засідання, він передпосилає читанню Універсалу коротку промову.

— Нарід наш прагне миру і Українська Центральна Рада доложила всіх зусиль, щоб дати мир негайно. Але петроградське правительство, Совіт народних комісарів, насилає військо своє, червоногвардійців та большевиків, на Україну, і веде з нами братовбивчу війну».

Заголовки статей у номері: «Війна з большевиками», «Синельникове й Лозова знову в руках українців», «Чутки про взяття Катеринослава неправдиві — Катеринослав ще поки що в руках большевиків».

У цьому ж номері «Нова Рада» вміщує діалоги, які тоді можна було почути поміж київських обивателів. Зокрема й такий:

— Что, полная самостоятельность и союз с Австрией?

— Нет, только самостоятельность…

— Это не дело. Россия — это что-то. Австрия — это тоже что-то. А Украина — сама по себе?!

Гадяцьких козаків озброїли фіни

У «Новій Раді» за 13 (26) січня є інформація з Гадяча на Полтавщині. Там організоване Товариство «Вільне Козацтво», оголошено набір до муштрової (навчальної) сотні. Зброї не було. Й от козаки дізналися, що у Веприку, приблизно за 20 км від Гадяча, розташована частина 4-го фінляндського ударного полку старої російської армії.

«Ці ударники, прорвавшись крізь коло большевиків біля Білгорода і не маючи сили далі йти походом, постановили роззброїтися. Їх ватажок заявив, що ударники, попавши на територію України і признавши її невтралітет, можуть здати зброю… якій-небудь українській організації. Згідно з постановою Ради Вільного Козацтва, 27 кандидатів до муштрової сотні … поїхали до Веприка і прийняли зброю від ударників. До Гадячу привезено більше 50 рушниць та карабінів, 2 кулемети, більше 20 000 набоїв, кілька польових телефонів, пара коней.

Ударники здали всього 102 коней. Товариство, не маючи змоги їх прохарчувати… зробили аукціон у Веприку, продали коней і одержали 18856 крб 5 коп і вложили поки що в депозит Народної Повітової Управи.

На жаль, багато зброї, сідел, набоїв та иншого знаряддя було нишком продано окремим селянам самими ударниками.

За відомостями командира ударників полковника Бахтіна, у них було всього 150 гвинтівок і 500 000 набоїв…».

Іншими словами: більшість зброї дядьки з Веприка про всяк випадок приховали по хатах. Лише третина дісталася гадяцьким козакам. До речі, муштрова сотня в Гадячі складалася переважно з учнів. На всіх — лиш кілька офіцерів. Сотником обрано штабс-капітана Косенка, його помічником — прапорщика Міхура.

А становище на Полтавщині було загрозливе. Ось кілька заголовків із «Кіевлянина» від того самого 13 січня:

«Большевики вывозят из Полтавы хлебные запасы на север»,

«Передовой отряд большевиков захватил Лубны»,

«В Миргороде организован отряд из 16 человек, которые обещают энергично бороться с большевиками»,

«В Ромодан послано большевиками до 700 человек с броневиком. В Кременчуг — столько же»,

«Воззвание Петлюры: «От слов — к делу и к оружию!».

Менш ніж через два тижні більшовики взяли Київ.

1917, 17 березня — після Лютневої революції в Росії українські політичні партії та громадські організації заснували в Києві Українську Центральну Раду
23 червня — І Універсалом УЦР проголосила автономію України й обрала Генеральний Секретаріат — уряд країни. Наприкінці липня УЦР нараховувала 822 депутати. З них обрано виконавчий комітет — Малу Раду — 58 чоловік, серед яких 18 представників національних меншин. За час її існування відбулося 9 пленарних сесій
16 липня — визнання УЦР петроградським Тимчасовим урядом, проголошено II Універсал про досягнуті домовленості
20 листопада — після Жовтневого перевороту в Петрограді УЦР III Універсалом проголосила створення Української Народної Республіки у федеративних зв»язках з Росією. На виборах до Всеросійських Установчих Зборів 25 листопада українські партії здобули 75% голосів, більшовики — 10%
17 грудня — більшовицький уряд Росії вислав Україні ультиматум, який УЦР відкинула. Більшовицька армія почала наступ на Україну. Центральна Рада вислала делегацію на мирову конференцію із західними державами у Бересті (тепер Білорусь)
1918, 24 січня — IV Універсалом, датованим 22 січня, УЦР проголосила УНР самостійною державою
25 січня — ухвалила закон про 8-годинний робочий день, 31 січня — про земельну реформу
2 березня — під час перебування у Житомирі й Сарнах на Волині (Київ був окупований більшовиками) ухвалила закон про грошову систему
29 квітня — в Україні відбувся державний переворот, генерал Павло Скоропадський проголошений гетьманом Української Держави. Центральна Рада була розпущена

Источник

Мои рекомендации