Усна народна творчість ой морозе морозенку

«Ой Морозе, Морозенку»: читати текст, типові запитання і відповіді до ЗНО

«Ой Морозе, Морозенку»: читати текст, типові запитання і відповіді до ЗНО

Після тексту на тебе чекає коротенька характеристика пісні “Ой Морозе Морозенку” для ЗНО у вигляді типових запитань і відповідей.

Ми також додаємо відео – сучасне виконання пісні на Майдані – ти побачиш, як фольклор переходить із покоління в покоління.

Текст пісні “Ой Морозе, Морозенку”

Ой Морозе, Морозенку,
Ой да ти славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче! (x2)

Ой не так вся Україна,
Як рідная мати,
Заплакала Морозиха,
Стоя біля хати. (x2)

“Ой не плач же, Морозихо,
Не плач, не журися,
Ходім з нами, козаками,
Мед-вина напийся!” (x2)

“Чогось мені, козаченьки,
Мед-вино не п’ється:
Десь-то син мій, Морозенко,
З татарами б’ється!” (x2)

Із-за гори, із-за кручі
Горде військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем грає. (x2)

Бились з ранку козаченьки
До ночі глухої.
Козаків лягло чимало,
А татар – утроє. (x2)

Ні один козак не здався
Живим у неволю;
Полягли всі, не вернуться
Ні один додому. (x2)

Не вернувся й Морозенко,
Голова завзята –
Замучили молодого
Вороги прокляті! (x2)

Вони, ж його не стріляли
І на чверті не рубали,
Тільки з його, молодого,
Живцем серце взяли. (x2)

Взяли його, поставили
На Савур-могилу:
“Дивись тепер, Морозенку,
На свою Вкраїну!” (x2)

Сучасне виконання пісні “Ой Морозе, Морозенку” під час Революції Гідності

Типові запитання про “Ой Морозе, Морозенку” для ЗНО

Який жанр “Ой Морозе, Морозенку”?

Хто автор “Ой Морозе, Морозенку”?

Народ. Це фольклорна пісня.

Де відбуваються події в пісні “Ой Морозе, Морозенку”?

Біля Савур-Могили. (Зараз це Донецька область)

Коли відбуваються події в пісні “Ой Морозе, Морозенку”?

У пісні йдеться про те, що Морозенко бере участь у битві з татарами. Однак історія про нього – це легенда.

Можна сказати, що це узагальнений образ українця-воїна під час боротьби із загарбниками у XVI-XVII століттях.

Які персонажі є в пісні “Ой Морозе, Морозенку”?

Хто такий Мороз Морозенко?

Взагалі, у пісні “Ой Морозе, Морозенку” оспівано узагальнений образ козака-героя. Хоча прототипом його є Станіслав Морозенко. Він народився шляхтичем, та зрікся свого статусу і став полковником у війську Богдана Хмельницького. Взяв участь у чималій кількості битв, у яких проявив себе героїчним борцем. Загинув у бою під Збаражем.

Яка тема пісні “Ой Морозе, Морозенку”?

Героїчна боротьба українців проти загарбників і загибель одного з героїв заради визволення українських земель.

Яка ідея чи основна думка пісні “Ой Морозе, Морозенку”?

Перемога над ворогом неминуча, якщо у бою будуть такі сміливі козаки, як Морозенко.

Сподіваємося, що стаття була корисною для тебе, і ми відповіли на всі можливі питання 🙂

Читай аналіз твору та скорочений зміст літопису «Повість минулих літ», просто перейшовши за посиланням нижче.

Хочеш більше корисних матеріалів для підготовки до ЗНО? Підписуйся на наш канал на Youtube ! Там багатеЗНО цікавого 🙂

Источник

Історична пісня «Ой Морозе, Морозенко» Аналіз пісні

ОЙ, МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ

Ой, Морозе, Морозенку, т и, славний козаче,

За тобою, Морозенку, в ся Вкраїна плаче.

Не так тая Україна, я к та стара мати,

Заплакала Морозиха, т а стоячи біля хати.

Ой з-за гори та з-за кручі б уйне військо виступає,

Попереду Морозенко с ивим конем виграває.

То татар велика сила к озаченьків обступила.

Полягло наших чимало, а татар утроє.

Замучили молодого в ороги прокляті.

Вони, ж його не стріляли і на чверті не рубали,

Тільки з нього, молодого, ж ивцем серце виривали.

Поставили Морозенка н а Савур-могилу:

“Дивись тепер, Морозенку, т а на свою Україну!”

Вся ти єси, Україно, с лавою покрита,

Тяжким горем, та сльозами, т а кров’ю полита!

Твої думи, твої пісні н е забудуть люди.

Тема твору: розповідь про героїчну боротьбу та загибель народного героя Морозенка та невмирущу славу народного героя в пісні.

Ідея твору: уславлення подвигу героїв, котрі віддали життя за визволення народу.

Основна думка: подвиг героїв житиме вічно.

Рід літератури: ліро-епічний твір.

Жанр: історична пісня.

Пролог: заспів про Морозенка.

Експозиція: погані передчуття матері.

Зав’язка: «військо виступає, попереду Морозенко».

Розвиток дії: «татар … сила козаченьків обступила», Морозенка захопили в полон.

Кульмінація: страта Морозенка.

Розв’язка: сум та гордість матері України за свого мужнього сина.

Епітети: «буйне військо», «сивим конем», «велика сила», «ночі глухої», «голова завзята»

Постійні епітети: «славний козаче», «стара мати», «білим світом», «вороги прокляті»

Метафора: «славою покрита»

Персоніфікація: «вся Вкраїна плаче», «хмара світ закрила»

Порівняння: «Не так тая Україна, як та стара мати».

Гіпербола: «. татар велика сила козаченьків обступила».

Полягло наших чимало,

Пестливі слова: козаченьків, козаченьки

Вся ти єси, Україно,

Тяжким горем, та сльозами,

То татар велика сила к озаченьків обступила».

То татар велика сила козаченьків обступила.

Кількість строф – десять.

Вид строфи: двовірш.

Віршований розмір: силабічний у чергуванні 8-складових і 6-складових рядків з двома постійними наголосами у кожному рядку, що закінчується словами з жіночою римою (наголос на передостанньому складі)

Ой /Мо / ро/ зе,/Мо /ро/зен/ ку, /

Ти //слав/ний/ко / за /че,/

За / то / бо/ ю, /Мо /ро /зен/ку,

Читайте также:  Русские народные песни прикамья

Вся//Вкра/ ї /на /пла/ че!/

Не/так/ та/я / У /кра/ї/ на,

Як// та/ ста/ра /ма/ти,

За/пла/ ка /ла/Мо/ро/зи/ха,

Та//сто / я /чи/ бі /ля/ха/ти

Будь уважним до слова.

Савур-могила — височина в східній частині Донецької області

Источник

Ой Морозе, Морозенку,

За тобою, Морозенку,

Не так тая Україна,

Та стоячи біля хати.

Ой з-за гори та з-за круч

Буйне військо виступає.

Сивим конем виграває.

То не грім в степу грохоче.

То не хмара світ закрила, —

То татар велика сила

Бились наші козаченьки

Полягло наших чимало,

Не вернувся Морозенко,

Вони його не стріляли

І на часті не рубали,

Тільки з нього, молодого,

Живцем серце виривали.

„Дивись тепер, Морозенку,

Та на свою Україну!“

Вся ти єси, Україно,

Тяжким горем, та сльозами,

І поки над білим світом

Світить сонце буде, —

Твої думи, твої пісні

1 Савур-могила — височина в східній частині Донецької області. Цікаво знати, що слово „савур“ походить від тюркського „сауир“. У слов’янській вимові „саур, савур“ — степова височина зі згладженим вершком крутої форми, неначе кінський круп (дослівний переклад тюркського слова).

Подискутуйте з однокласниками

Проведіть історичну паралель між подіями XIV—XVIII ст. та сучасними на Сході України (місце дії, події, характери захисників рідної землі). Американський учений А. Ропопорт у своїй книзі „Стратегія і совість“ стверджує, що „по мірі розвитку військової техніки героїчний компонент війни зникає. Положення героя нічим не відрізняється від положення боягуза. Героїв не буде — будуть тільки жертви“.

Чи згодні ви з таким поглядом? Чи не тому нині, навіть беручи участь у військових діях, народ не складає історичних пісень?

ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ

1. На каналі YouTube прослухайте пісню о різному виконанні. Який варіант вам сподобався більше? Поясніть чому. Висловте свої враження про пісню.

2. Розкажіть, який період української історії відображено в пісні „Ой Морозе, Морозенку“.

3. Для історичної пісні характерним є наявність конфлікту, тобто протистояння між героями, пов’язане з їх різними особистими чи громадськими інтересами. Поясніть, який конфлікт покладено в основу пісні про Морозенка. Як зображено кожну сторону конфлікту?

5. Складіть і запишіть у зошиті „паспорт“ пісні.

Прочитайте народний переказ про Морозенка. Порівняйте його з історичною піснею. Визначте спільні та відмінні ознаки двох творів. Узагальніть спостереження в таблиці.

Розгляньте репродукцію картини Олександра Мурашка „Похорони кошового“. Проведіть паралель із піснею „Ой Морозе, Морозенку“. За змістом картини напишіть продовження пісні „Ой Морозе, Морозенку“.

Олександр Мурашко. Похорони кошового

Коли прочитав твір.

Композиційно пісня складається з трьох частин. Перші дві строфи — це своєрідний вступ — плач за загиблим Морозенком його матері та всієї України. Друга частина починається з протиставлення: виступають дві непримиренні

сили. З одного боку — козацьке військо на чолі зі славним ватажком Морозенком, із другого — численніші загони татарської орди. Щоб зобразити нерівні сили супротивників, у пісні використано прийом заперечного (негативного) паралелізму:

То не грім в степу грохоче.

То не хмара світ закрила, —

То татар велика сила

Стисло й драматично описано бій: билися до ночі глухої, великі втрати в козацькому війську й утричі більші — у ворогів. Оповідь досягає кульмінації в епізоді знущань татар із Морозенка, коли з нього, молодого, Живцем серце виривали. Але навіть після смерті за ним залишається моральна перевага, тому що він — захисник свого народу й рідної землі.

Передостання строфа — це болісні роздуми ліричного героя про трагедію і, Батьківщини:

Вся ти єси, Україно,

Тяжким горем, та сльозами,

В останній строфі звучить переконаність, що народ ніколи не забуде героїв, які віддали своє життя за рідну землю. Адже поки співатимуть історичні пісні, у пам’яті народній житимуть подвиги патріотів.

У пісні виразна емоційна оцінка персонажів. Морозенко — славний, голова завзята, його військо буйне; вороги — це татари прокляті. Морозенко втілює кращі риси українського патріота, який готовий віддати за Батьківщину своє життя.

У пісні „Максим, козак За ліз ляк“ відображено події, відомі в історії як національно-визвольний рух Гайдамаччина.

Тема Історичної пісні „Максим, козак Залізняк“ — зображення повстання українського народу 1768 р. проти національного та соціального поневолення. Ідея — уславлення козацького ватажка Максима Залізняка як захисника народних інтересів.

Григорій Колісний. Максим Залізняк

Юрко Журавель. Максим Залізняк

На відміну від попередніх історичних пісень, де наведено скупі дані про обставини, за яких відбуваються події, твір „Максим, козак Залізняк“ містить чимало конкретних фактів. Тут і Запоріжжя, звідки прибув на Черкащину козацький ватажок, і географічні назви Жаботин та Умань, і чисельність війська, хоч і значно перебільшена. Відчувається захоплення колективного автора народним улюбленцем. Його вроду порівнюють із квіткою. І річ не в тому, був Залізняк красенем чи ні. Народ формує свій естетичний ідеал, у якому краса зовнішня та краса внутрішня перебувають у нерозривній єдності.

Максим Залізняк нагадує героїв-лицарів. Пісня гіперболізовано зображує організаторські здібності Залізняка. За годину повстанці оточили місто Умань, сімома гарматами здобули перемогу. У пісні вдалося досягнути динамічного зображення подій, а повторення у 2-4 строфах однакових рядків надає твору епічного розмаху й широти. В останній строфі народ пояснює причину своєї любові до гайдамацького ватажка: у пам’яті народній житимуть імена героїв, які боролися за свободу батьківщини.

Источник

Український народний переказ «Ой Морозе, Морозенку»

На відео: аудіопереказ «Ой Морозе, Морозенку».

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ

(український народний переказ)

Був у батька Хмеля полковник Морозенко*(1). Вельми славний був лицар. І всюди він перший: і під Жовтими Водами, і під Корсунем, і під Пилявцями та ще й під Кам’янцем-Подільським громив з чернею*(2) кляту шляхту*(3) голопузу. А ще спільно із загонами Максима Кривоноса здобув Високий Замок у Львові.
Кажуть, прийшов на Запорозьку Січ Станіславом Морозовицьким, а став Нестором Морозенком. З власної волі зрікся шляхетської віри, бо не міг спокійно дивитися на гірку долю українського люду, що стогнав у панському ярмі та бунтував проти сваволі й безправ’я. А ще розповідають: мав Морозенко розум за десятьох і кохався в книгах велемудрих. І полюбив його Хмель, як сина рідного, і нарік його, орла сизокрилого, полковником за звитяжні битви. А вже чернь простолюдна йшла грізною силою за своїм полковником. Не лякали її ні вогонь, ні вода, ні гармати військ шляхетських. Де пролетить кіннота Морозенка — засіяне поле гидким трупом ворожим.
Боялася шляхта одного імені Морозенка й за всяку ціну хотіла знищити його. Що тільки не робили підлі пани. Підсилали таємних убивць, робили засідки, три рази стріляли по ньому куплені золотом найманці.
— Козацьке тіло шляхетська куля не бере! — сміявся Морозенко.
Козацько-селянське військо обложило з усіх сторін Збараж, як бджоли вощину. Тісно стало шляхті в замку, що й птиці ніде пролетіти. З луб’янецького горба оглядав Хмельницький поле бою. Кидав проти ворога все нові загони.
— Б’ють козаки панство вельможне, аж пір’я летить! — вигукував задоволено гетьман.
Скликав Хмель своїх полковників на раду й мовив:
— Пан вельможний Ярема Вишневецький просить прислати в замок послів на переговори. Мабуть, надоїла панству здохла конятина. Чи, може, щось хитре надумав підлий Ярема?
Задумались одчайдушні козацькі голови. І зашуміли полковники.
— За що гинули, проливали кров наші смільчаки?
— Шкода людської крові! — з болем сказав гетьман.
— Краще вже шаблюками та порохом розмовляти з ворогом, аніж слухати його підступні слова й брехливі запевнення, — переконував Богун задуманого Хмеля.
— Хто з вас поїде до Яреми? — спитав Хмель.
І вийшов до Хмельницького славний лицар Морозенко. Поклонився шановному товариству й промовив:
— Пошліть мене, батьку Хмелю, і ви, чесне товариство, до пана Вишневецького.
І наступив ранок шостого липня тисяча шістсот сорок дев’ятого року. Ще сонце не сходило, а наш Нестор Морозенко обмірковував з батьком Богданом, що зволить він сказати Вишневецькому. А що скаже хитрий єзуїт*(4)?
На сивому коні в товаристві двох козаків їхав Морозенко до Збаразького замку на розмову з Яремою. Побачили пани, хто до них їде. Жахнулись і скипіли ненавистю. Позбігалася вся знать Речі Посполитої, дали знати Яремі.
Морозенко їхав повільно. Ще трохи — і відчинять перед ним браму до замку з наказу Яреми. Умить сонце зайшло за хмару, потемніла земля, зірвався з шумом вітер. Посипалися зрадницькі кулі на послів Хмельницького. Одна куля влучила в серце Морозенка, друга — у голову, третя — у живіт. І похитнулося козацьке тіло. Та не впав Нестор, а йшов ще декілька кроків. Налякані вельможі щезли з мурів замку. Ще крок-два — і похилився Морозенко на мур фортеці. Помер стоячи лицар славний. Вітер ломив гілля дерев, а з неба ринув, як із відра, густий дощ. Плакало небо, плакала земля за Морозенком.
Під зливним дощем схопили козаки тіло полковника і чвалом привезли до козацького табору в Луб’янки.
Заплакав гірко гетьман Хмельницький над Морозенком. Наказав урочисто поховати його. Тіло славного лицаря на возі козацькому везли по всіх сотнях, полках. Схилялися додолу стяги, лунали постріли з мушкетів і самопалів. Прощалися з полковником. Старі козаки, що не раз дивилися смерті в вічі, нишком утирали сльози. Тяжко сумувала чернь, селяни йшли за возом з похиленими головами аж до могили Морозенка.
Тужний спів. Вибухи самопалів. Тіло Морозенка віддано землі. Біля нього поклали шаблю, даровану Хмельницьким. Коли ж висипали високу могилу, то пішов проливний дощ. То плакала вся Україна за славним лицарем волі. І залунала по всій Україні тужлива пісня:

Читайте также:  Подкожный клещ у собак народные средства

Ой Морозе, Морозенку,
Ти, славний козаче!
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.

З діда-прадіда розповідають, що похоронили Морозенка під селом Критівцями, недалеко ставка Звіринець. Ще сьогодні там видніє могила, козацькою звана, де й недавно знайдено шаблю. Може, вона Морозенкова?

На малюнку: Ой Морозе, Морозенку. Український народний переказ. Олександр Мурашко. «Похорон кошового» (полотно, 1900 р.).

*(1) Нестор Морозенко (Станіслав Морозовицький) — військово-політич-ний діяч доби Хмельниччини. Був дуже освіченою людиною: навчався в Краківському (Польща) й Падуанському (Італія) університетах.
*(2) Чернь — простий народ.
*(3) Шляхта — дрібне польське дворянство.
*(4) Єзуїт. — тут: підступна, лицемірна людина.

Більше легенд, міфів та переказів на нашому сайті:

Народні легенди і перекази зафіксували найдавніші відомості про розвиток людства в цілому. Однак немало легенд і переказів виникло в житті кожного окремого народу, відбиваючи його місцеву суспільно-побутову історію. Ці твори мають велике пізнавальне значення, оскільки в них відображено одвічний протест народу проти соціальної несправедливості та зовнішніх загарбників.

Міфи складалися в різних народів у сиву давнину, на перших ступенях розвитку людської культури, ще до винаходу письма, до того, як з’явилися науки. Їх можна розглядати як наївні спроби пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ. Ми відрізняємо міф від літературного оповідання, навіть зовсім фантастичного, бо у міфа не було автора, якоїсь однієї людини, що його б вигадала. Міф — наслідок колективної творчості народу. Міф ми відрізняємо й від дитячої казки, бо він не призначався для дітей, і в його правдивість вірили як ті, хто його переказував, так і ті, хто слухав переказ. Нарешті, міф ми відрізняємо й від власне історичного оповідання. В нашій сучасній мові міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.

Дивіться також:

Источник

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ

Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче.
За тобою. Морозенку,
Вся Вкраїна плаче.

Не так тая Україна,
Як теє горде військо.
Ой заплакала Морозиха,
Ідучи на місто.

«Не плач, не плач. Морозихо.
Об сиру землю не бийся.
Ой ходімо з нами, з нами, козаками.
Та меду вина напийся».

«Ой щось мені, та милі браття,
Та мед вино не п’ється.
Ой десь мій син та Морозенко
Та із турчином б’ється».

Читайте также:  Основополагающими принципами этапа становления системы народного образования являлись

Із-за гори, з-за крутої
Гордо військо виступає.
Ой попереду Морозенко
Сивим коником виграває.

Ой і став Морозенко
Та й у полі гуляти.
Ой і стали ж тоді та Морозенка
Ляхи і турки обступати.

Ой повели та Морозенка
На Савур-могилу*:
«Ой подивися, Морозенку,
На свою Вкраїну!»

Вони ж його не били
І не в чверті рубали,
Ой тільки з його, з його, молодого,
Та живцем серце взяли

Прощай, прощай ти, Морозенку,
Ти славний козаче,
Ой за тобою, Морозенку.
Вся Вкраїна плаче.

Ой вийняли серденько
Та й вкинули у воду:
«Тепер дивись, Морозенку,
На свою ти вроду!»

Ой винесли Морозенка
На Савур-могилу:
«Тепер дивись ти. Морозенку.
На свою та Україну!»

* Савур-могила — височина в східній частині Донецької області, одна з найвищих точок Донецького кряжу (висота — 277,9 м над рівнем моря).

За матеріалами: О.І. Борзенко, О.В. Лобусова. «Українська література». Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Харків, видавництво «Ранок», 2016 рік, стор. 19.

Інший варіант пісні (з книги Веселка». Антологія української літератури для дітей в трьох томах):

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ, ТИ СЛАВНИЙ КОЗАЧЕ

Ой, Морозе, Морозенку, ти славний козаче!
За тобою, Морозенком, Україна плаче.
Не так тая Україна, як те горде військо.
Заплакала Морозиха, ідучи на місто.
«Годі, годі, Морозихо, по сині тужити;
Ходім з нами, козаками, меду-вина пити!»
«Чогось мені, милі браття, мед-вино не п’ється:
Ой десь-то мій Морозенко да вже з турком б’ється!»
От з-за гори, із-за кручі горде військо виступає,
Посамперед Морозенко сивим конем виграває.
Склонив же він головоньку свому коню на гривоньку:
«Бідна ж моя головонька, це чужая сторононька!»
А в нашого Морозенка червоная стрічка,
Де проїде Морозенко — кривавая річка.
За річкою, за лиманом покопані шанці.
Взяли, взяли Морозенка в неділеньку вранці.
Посадили Морозенка на тесовім стольці,
Зняли, зняли з Морозенка з черешів червонці.
Посадили Морозенка на жовтім пісочку,
Зняли, зняли з Морозенка кроваву сорочку.
Вони ж його ані били, ні в чверті рубали,
Тільки з його, молодого, живцем серце взяли.

МАКСИМ КОЗАК ЗАЛІЗНЯК

Максим козак Залізняк,
Козак з Запорожжя.
Як поїхав на Вкраїну —
Як пишная рожа!
Зібрав війська сорок тисяч
В місті Жаботині,
Обступили город Умань
В обідній годині.
Обступили город Умань,
Покопали шанці
Та вдарили з семи гармат
У середу вранці.
Та вдарили з семи гармат
У середу вранці,
Накидали за годину
Панів повні шанці.
Отак Максим Залізняк
Із панами бився,
І за те він слави
Гарной залучився.
Лине гомін, лине гомін
По степу німому,—
Вертаються козаченьки
Із бою додому.

В ЦАРЕГРАДІ НА РИНОЧКУ

ОЙ НА ГОРІ СЛОБОДА

Ой на горі слобода,
А там жила удова.
З маленькими діточками
Вмивалася слізочками.
Де не взялись татари,—
Стидкі, бридкі, погані,
Взяли вдову зарубали,
А діток собі забрали.

ГЕЙ, НЕ ДИВУЙТЕ, ДОБРІЇ ЛЮДИ

Гей, не дивуйте, добрії люди,
Що на Вкраїні повстало.
Там за Дашевим, під Сорокою,
Множество ляхів пропало.
А Перебийніс водить чимало —
Сімсот козаків з собою,
Рубає мечем голову з плечей,
А решту топить водою:
«Ой пийте, ляхи, води калюжі,
Води болотянії.
А що пивали на тій Вкраїні
Вина та меди ситнії».
Дивуються панки, вражії синки,
А що козаки вживають.
Вживають вони щуку-рибаху
Ще й соломаху з водою.
Ой чи бач, ляше,
Що наш Хмельницький
На Жовтім Піску підбився.
Од нас, козаків, од нас, юнаків,
Ні один панок не вкрився.
Ой чи бач, ляше, як козак пляше
На сивім коню горою.
З мушкетом стане,
Аж серце в’яне,
А пан од жаху вмирає.
Ой чи бач, ляше, що по Случ наше,
По Костяную могилу.
Як не схотіли, забунтували
Та й утеряли Вкраїну.
Ой та зависли пани, зависли,
Як чорная хмара на Віслі.
Не допустимо ляхви із Польщі,
Поки нашої жизності.
Гей, ну, козаки! Гей, ну у скоки
Та заберімося в боки!
Загнали панів геть аж за Віслу,
Не вернуться і в три роки.

ОЙ НА ГОРІ ЖЕНЦІ ЖНУТЬ

Ой на горі женці жнуть,
А попід горою,
Попід зеленою
Козаки йдуть.
А попереду Дорошенко
Веде своє військо,
Веде запорізьке
Хорошенько!
Посередині пан хорунжий,
Під ним кониченько,
Під ним вороненький
Сильне-дужий!
А позаду Сагайдачний,
Що проміняв жінку
На тютюн да люльку,
Необачний!
«Гей, вернися, Сагайдачний,
Візьми свою жінку,
Оддай мою люльку,
Необачний!»
«Мені з жінкой не возиться;
А тютюн да люлька
Козаку в дорозі
Знадобиться!
Гей, хто в лісі, озовися!
Да викрешем огню,
Да потягнем люльки,
Не журися!»

На відео: Українська народна пісня «Ой на горі та й женці жнуть».

Більше історичних пісень на нашому сайті:

У боротьбі українського народу за незалежність і свободу нашої держави велику роль завжди відігравала література, зокрема полемічна, що широко розповсюджувалась у краї. Однак найбільшу моральну та естетичну насолоду отримував наш народ від історичних пісень та дум, що виконувались в усіх місцевостях України. Ці твори підносили ідею патріотизму, оборони рідної землі від чужоземних нападників, возвеличували народних героїв.

У розділі пропонуються українські балади: « Бондарівна», «Ой, летіла стріла», «Ой на горі вогонь горить», «Козака несуть».

Пісенна творчість українського народу багата й різноманітна. З глибокої давнини супроводжує вона життя народу. Жоден із фольклорних жанрів не може порівнятися з піснею широтою охоплення життєвих явищ, відображення народного світосприймання, моралі, естетичних уподобань. Створена в незапам’ятні віки, вона хвилює й сьогодні правдивістю, свіжістю і щирістю почуттів, чарує поетичністю, художньою красою. До розділу увійшли: пісні літературного походження, весільні пісні, родинно-побутові пісні, історичні пісні, стрілецькі пісні, коломийки, календарно-обрядові пісні (пісні зимового циклу: колядки та щедрівки, жниварські пісні, петрівки, русальні пісні, купальські, веснянки та гаївки), суспільно-побутові пісні (Заробітчанські, наймитські, строкарські та робітничі пісні, бурлацькі пісні, рекрутські та солдатські пісні, кріпацькі пісні, чумацькі пісні, козацькі пісні).

Источник

Мои рекомендации
Adblock
detector